#МайданАрбайтер
Спецпроект
Організація мітингів в Україні перетворилася на великий бізнес. Тільки один день 10-тисячного протесту коштує кілька мільйонів гривень.

Факти ICTV
пояснюють, як розпізнати проплачений мітинг, чому на протестах ллється кров та скільки коштують протестувальники
(або як їх іще іменують – МайданАрбайтери).
Експерти
Тарас Березовець
Політтехнолог, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications.
Василь Мокан
Політичний експерт,
працює в Ukrainian
Politconsulting Group.
Олексій Мінаков
Політичний оглядач, блогер.
Костянтин Бондаренко
Політолог, історик.
Був главою правління Інституту української політики
та Фонду Українська політика.
Андрій Вальчишин
Політтехнолог, політичний консультант в PolitExpert. Працював директором з комунікацій в Міжнародному центрі перспективних досліджень.
ЩО Є МІТИНГ В УКРАЇНІ
Чому політичні сили виводять людей на вулиці? Підвищити рейтинги, пролобіювати закон, натиснути на владу - варіантів безліч.

»
– Мітинги використовують для створення інфоприводів, пов'язаних з персонами політиків; тиску на владу чи окремих політиків; мобілізації власних прихильників; для заохочення нових активістів.

Усе робиться для кінцевого результату – збільшення політичного капіталу.

Тиск через людей на вулиці – не просто виправданий, це загальноприйнятий інструмент демократії, нормальна цивілізована практика, елемент контролю громадянського суспільства за владою.

А влада боїться втратити політичні бали, адже критика на мітингах ставить під сумнів її ефективність та вказує на помилки і недоліки.

Олексій Мінаков
– Три типи мітингів:

1. Провладні (показати всенародну підтримку).

2. Опозиційні проплачені (протилежна мета - показати народну рішучість
до повалення режиму, чинити тиск на владу) .

3. Опозиційні реальні мітинги (організація людей для захисту інтересів).

У будь-якому разі, мітинг є частиною маніфестації - демонстрації інтересів
та можливостей.

Костянтин Бондаренко
– Найчастіше мітинги використовують для досягнення політичних цілей або тиску на владу чи опозицію.

Організація мітингів в Україні стала великим бізнесом. Старт цьому процесу почався ще з Помаранчевої революції, коли організовано так званий Антимайдан. Вперше в Україні люди за великі гроші почали збиратися на політичні зібрання.

І це їх розбестило, зробило політичну корупцію прийнятною. Тоді ж і з'явилося таке поняття, як майдан-арбайтер – людина, яка бере участь у мітингах за гроші.

Тарас Березовець
– У мітинга є три цілі.

Перша – лобізм. Мітинги можуть збиратися для лобіювання певних ідей, законопроектів чи суспільно корисних речей.

Друга – дискредитація опонентів. Наприклад, мітинг за відставку Гонтарєвої під Нацбанком. Зрозуміло, що отой мітинг використовувався як політичний тиск, аби мотивувати президента погодитися на відставку голови НБУ.

Третя – засіб підняття політичного рейтингу в межах загальної кампанії. Грубо кажучи, це інструмент, який використовується для збільшення позитивної або ж негативної думки. Як "За", так і "Проти".

Василь
Мокан
– Успішність мітингу залежить від того, що саме відбувається поза ним:

1. Чи є медійне висвітлення?

2. Чи є спікери, які ведуть переговори з тими, хто ухвалює рішення?

3. Чи є майданчик та формат переговорів між ініціаторами мітингу та тими, на кого він спрямований?

Часто, мітинги проводять навіть коли відомо, що результату не буде. Це робиться в контексті формування довгострокового іміджу ("ми протестували, але нас не почули – їх підтримувати не можна!" / "вони вже нікого не слухають" тощо).

Вуличні акції – один із інструментів, який ефективний лише у випадку комплексного застосування з іншими.

Також важливо, щоб був суб'єкт, який результатами таких акцій може скористатися.

Андрій Вальчишин
ЗМУСИТИ ПРОТЕСТУВАТИ
У чому секрет багатотисячного протесту?
За що стоятимуть до кінця?

»
– Якщо мітинг без грошей – потрібна актуальна проблема, яка стосується більшості громадян.

Якщо все відбувається достатньо штучно – зрозуміло, маси не вийдуть на вулиці. Це має бути реальна проблема.

Тарас Березовець
Мітинги Саакашвілі, навіть попри начебто зрозумілі вимоги, не вивели людей на вулиці. Бо для них озвучені організаторами вимоги не відіграють важливої ролі у повсякденному житті.

Справді, люди чули про антикорупційні суди і знають про недоторканність. Але це не ті теми, які здатні вивести натовп на вулиці.

Населенню зараз значно важливіші соціально-економічні проблеми. Як приклад, згадаю мітинг власників авто з європейською реєстрацією. Безпосередньо у кожного мітингуючого є приватний інтерес. Людина завжди керується власним інтересом.

Василь
Мокан
Потенціалу для справжніх масових вуличних протестів (тим більше, в регіонах) чи так званого Майдану-3, зараз немає.
Останні соціологічні опитування показали, що у Києві начебто близько 10% мешканців готові брати участь в протестних акціях. Якщо зараз кинути мобілізаційний клич вийти на вулиці проти, наприклад, влади – не назбирався би й 1% мешканців. Є великий розрив між теоретичними розрахунками і практичною реалізацією.
– Треба озвучувати теми, які резонують з очікуваннями схильної до вуличної мобілізації аудиторії.

Бо бувають резонансні теми, але люди, яких вони стосуються, не готові до активного захисту власних інтересів методами вуличної боротьби.

Варто також залучати лідерів суспільної думки та організації, які мають авторитет серед тих, кого планується підняти на протест .

Андрій Вальчишин
Головний мотиватор – несправедлива ситуація, яку організатор повинен правильно подати.

Наприклад, соціально-економічна ситуація завжди була напруженою, але це
не змушувало людей виходити на Майдани.

Саме несправедливість щодо результатів виборів у 2004 році (фальсифікації), а також несправедливість щодо призупинення підписання Угоди про Асоціацію з ЄС і побиття студентів змусили людей вдатися до масових протестів.

Люди виходять на вулиці, як правило, через несправедливість, проти чогось. Масштаби конструктивних мітингів "за щось" завжди менші.

Після певних розчарувань – Революції-2004 і Революції-2014 – українці втратили мотивацію до активного протесту, не хочуть знову розчаруватися.

Тим паче, в умовах війни люди не хочуть стати інструментом внутрішнього підриву власної держави. Лише велика помилка влади здатна вивести їх на вулиці.

Олексій Мінаков
– Іноді з мотивацією можуть виникнути проблеми. У 2013-му мітинги за євроінтеграцію були млявими та анемічними, а для виведення людей на вулицю довелось влаштувати побиття студентів.

Зараз навіть підвищення тарифів не збуджує людей. Як правило, над подібними речами працюють соціальні психологи і фахівці з психології мас.

Костянтин Бондаренко
Людей мотивують йти на мітинги не стільки ідеї, скільки відчуття несправедливості.
У 2004 у них "вкрали перемогу", у 2013-му "побили студентів". В основі інших великих акцій теж було поняття боротьби з несправедливістю, все решта -
від лукавого.
ДЕ ПРОПЛАЧЕНИЙ МІТИНГ
Проплачені мітинги – звичайна практика в Україні. Як розрізнити "активістів" на зарплаті
від ідейних?

»
– На проплаченому мітингу всі протестувальники синхронно розходяться після домовленого часу. Вони не здатні ризикувати заради досягнення цілей зібрання, відповідно - й не вистоять протягом безперервно тривалого часу в холодну пору тощо.

Олексій Мінаков
Організація масштабного мітингу потребує залученням різних фахівців - від політичних консультантів до івент-менеджерів.
Будь-яка партія здатна організувати мітинг – це є формою політичної боротьби. Але проплачений - негативне клеймо, з яким не хочуть себе пов'язувати активні ідейні громадяни. Тому мітинги бувають або проплачені, або ідейні, третього не дано.

Успішність мітингу вираховується в залежності від мети.

Навіть якщо мета - всього-лише потрапити у ЗМІ і її вдалося досягнути проплаченим зібранням – отже, воно успішне.
– Перша ознака замовного мітингу – роздача готівки у безпосередній близькості до його місця проведення.

Наступна: якщо на мітингу багато людей з "характерною" зовнішністю – безхатченки, пенсіонери чи, навпаки, дуже добре організовані тітушки, які рухаються колонами.

Звичайно, активні люди можуть з'явитися на проплачених мітингах. Інша річ, що їхня активність не буде такою великою.

Якщо мітинг на актуальну тему – організатори лише підстраховуються проплаченими майдан-арбайтерами, заради масовки.

Тарас Березовець
– Основні ознаки проплаченого мітингу: велика кількість атрибутики, "професійні" мітингарі, які не можуть відповісти, заради чого стоять, чітка часова регламентованість тощо.

Це такий бізнес, в якому добрі орговики цінуються на вагу золота.

Костянтин Бондаренко
Іноді одні й ті ж люди за день можуть побувати на 2-3 мітингах конкуруючих партій.
У Києві існує мінімум 5 сіток, які використовуються для проведення мітингів, а також з агітаційною, пропагандистською метою, поширення чуток, роздачі пайків, збору підписів тощо.

Іноді наміри організаторів збігаються з настроями активістів. І тоді енергію та ініціативність активістів просто підкріплюються масовкою.

Два варіанти успішного проплаченого мітингу:

1. Коли мітинг ризикує перерости у щось значно більше (якщо до проплаченого "ядра" швидко приєднуються люди без матеріальної мотивації, а ситуація виходить з-під контролю правоохоронців);

2. Коли відчувається синергія дій організаторів і кулуарних лобістів.
– Проплачений мітинг найчастіше асоціюється з "статистами" та "прапороносцями". Але це дуже вузьке розуміння явища.

Справа не лише у звичайних "статистах", треба брати до уваги й інші ролі, зокрема - спікерів.

Опосередковано інформація про мобілізацію на такі мітинги просочується через соціальні мережі, сайти з оголошеннями або для пошуку тимчасової роботи.

Якщо це велика подія, то обов'язково залучаються політтехнологи, режисери, фахівці багатьох сфер – від звукового забезпечення до безпеки.

Невеликі акції можуть бути результатом приватної ініціативи або самоорганізації через соціальні мережі. Навіть до самоорганізованих мітингів, особливо, якщо вони довготривалі, на певному етапі долучаються люди з досвідом.

Андрій Вальчишин
– На проплаченому мітингу - незалежно від того, це 50 чи це 500 людей - абсолютна більшість не здатна пояснити його ідейну складову та уникає преси.

Типовий приклад – акції під НБУ. Проходячи повз мітинг я переконався: протестувальники не здатні відрізнити економічні категорії, відповісти, за що відповідає Нацбанк тощо. Крім того, вони мали неохайний вигляд, а дехто перебував навіть напідпитку.

Важливо враховувати соціально-політичні умови. Бо, з одного боку, ціль може активізувати не проплачених людей, а з іншого - демотивувати.

Василь
Мокан
Краще організувати мітинг із зрозумілими та чіткими тезами на 30-50 осіб, аніж проплачений на 500.
СКІЛЬКИ КОШТУЄ
Скільки платять "активістам" за стояння
з прапорами та який денний
бюджет 10-тисячника?

»
– Спонсорам виставляється кошторис із розрахунку 150-200 гривень на одну особу. До людей зазвичай доходить 50-75 гривень.

Останнім часом олігархи "в складчину" збирають певний бюджет і ставлять організаторів перед фактом: це вам на тиждень / два / три, решту отримаєте у відповідності до результативності.

Організатори самі вирішують, скільки витратити в перший день, скількох людей залишити в таборі на ночівлю тощо.

Костянтин Бондаренко
–У середньому, на одну людину виділяється від 100 до 200 грн на кілька годин роботи. Помножте це на 10 тисяч (1-2 млн).

Є й додаткові витрати: зарплата організаторам, на техніку. Крім того, крадеться приблизно половина. Підрахуйте й отримаєте типовий бюджет.

Тарас Березовець
Мітингувальникам доплачують за "додаткові функції". Наприклад, тітушкам за бійку з поліцією.
Начебто за участь в мітингах Саакашвілі платили 200-300 грн (активність упродовж трьох годин). А ті, що билися (т.зв. тітушки Семенченка) отримували $500 на день.
Вартість протесту залежить від формату, тривалості, пори року.

Межа між мітингами на ентузіазмі та проплаченими досить умовна, оскільки завжди є організаційні витрати (мобілізація учасників, медійне висвітлення, декорації, звук, сцена, харчування, транспорт, безпека).

Авжеж, є менеджери, які збирають людей для різних масовок –
на акції і політичні, і неполітичні. Є й такі, які спеціалізуються на силових або тролінгових сценаріях. Хоча далеко не кожен замовник (навіть великих заходів) проситиме про допомогу уже "засвічених" орговиків через ймовірні іміджеві ризики.

Андрій Вальчишин
– На ринку є різні пропозиції. Наприклад, проста масовка зі студентів та пенсіонерів. І водночас є професійні групи, які спеціально навчені скандувати потрібні лозунги, правильно покритикувати політика. На сьогодні, цей ринок непогано розвинутий.

Василь
Мокан
Використовуються навіть люди у формі - ветерани АТО, які професійно грають свою роль.
Останнім часом не згадаю випадок повністю проплаченого мітингу на 10 тис. осіб. Такий одноденний мітинг потребує бюджету близько $150 тис. А якщо треба ще й виготовити транспаранти, організувати логістику людей, харчування, то витрати виростуть і до $200 тис. На тисячу людей, відповідно, бюджет удесятеро менший.

Є головний організатор, який збирає помічників-сотників, а ті організовують свої групи людей. На кожному рівні є оплата.

Рядовий може отримувати від 75 до 500 грн (залежить від тривалості та інших умов). 500 грн – це якщо стояти в перших лавах, жити в палатках або ж мітингаря оберуть для спілкування з медіа. Авжеж, опісля попереднього інструктажу.
ПРОВОКАЦІЇ ТА КРОВ
Кому вигідний розігнаний мітинг?
Як вдається спекулювати на бійках між
активістами і силовиками?

»
– Влада приділяє велику увагу правоохоронним органам у контексті забезпечення громадського порядку. Вона намагається зробити так, аби кількість правоохоронців була не меншою за протестувальників.

У заявках суб'єкти, які ініціюють акції протесту, подають вищу кількість учасників, ніж насправді планують зібрати. Відповідно, вираховується кількість необхідних правоохоронців. Часто буває, коли правоохоронців навіть більше, аніж мітингарів.

Безумовно, організаторам протесту вигідно будь-яке загострення у контексті конфлікту з правоохоронцями, бо це одразу резонанс у ЗМІ,
що підвищує градус протесту.

Є навіть прецеденти, коли люди свідомо провокують правоохоронців.
Але це не носить системного характеру.

Василь
Мокан
Іноді мітинг лише й проводиться заради провокацій. Приклад: Олексій Навальний і сучасна опозиція в Росії. Опозиційні мітинги в Білорусі - насправді їхній головний зміст полягає в розгоні і "звірячому побитті" активістів.

Організатори керуються принципу Висоцького: "А потом про этот случай раструбят по БиБиСи".

Зрозуміло, що поліції найменше потрібні провокації.

Особливо в суспільствах, де бюрократична система вимагає від правоохоронців зменшення показників подібних правопорушень, а міжнародні моніторинги фіксують всі прояви насильства.

Костянтин Бондаренко
– Організатором іноді вигідний розгін, бо є привід для більшої акумуляції людей.

Сила дії влади може збільшити силу протидії мітингувальників. Тому влада, як правило, повинна бути зацікавленою у відсутності провокацій. Наслідки такого розгону 30 листопада 2013 року ми всі пам'ятаємо.

Олексій Мінаков
Розгін мітингу буде демонстрацією, що влада боїться сили мітингувальників і застосовує «заборонений прийом».
– Провокації вигідні опозиціонерам, якщо вони хочуть змусити владу помилятися, а ширші верстви – співчувати та допомагати.

Мета - не знайти компроміс, а замінити представників правлячої еліти.

Варіантів, чому з'являються провокації на мітингах, безліч. Це можуть бути опозиційні гравці, які потребують ескалації ситуації; влада, яка хоче відбити охоту до вуличної політики; окремі представники влади, які хочуть підставити своїх же "колег по цеху"; зовнішні гравці, яким потрібна дискредитація учасників з усіх сторін.

Андрій Вальчишин
ПОЛІТИКИ НА МІТИНГАХ
Одвічне питання: чи потрібні політики на мітингах?

»
Людям потрібні вожді і зрозуміла програма. Тобто, персоналізація процесу та розуміння, заради чого все відбувається. Майдани, до речі, не дали програму.

Не виходити до мітингувальників – це проблема самих політиків: вони не звикли до некомфортних умов. Таких політиків називають "паркетними". Але є низка політиків (їх одиниці), які не бояться спілкуватися з протестними масами.

Костянтин Бондаренко
– Я не згоден з тим, що на мітингах обов'язково треба політичний лідер. Його можуть замінити звичайні громадські активісти. Майдан теж починався без політиків, якщо згадаєте. Навіть був лозунг "Майдан без політиків". Партійні прапори з'явилися пізніше.

Регіональні протести проти, скажімо, мерів часто організовуються без політиків – звичайні громадські організації та активісти.

Тарас Березовець
– Чи потрібен політик на мітингу - постійне протиріччя. Я вважаю, таки домінує потреба в політичному лідерові, які б брали відповідальність за мітинг і за просування його ідей. Без політлідерів був би хаос і дезорганізація.

Політики, проти яких організовано мітинг, не стільки бояться виходити до людей, скільки не бачать у цьому сенсу – протестувальники апріорі негативно налаштовані й не змінять своє ставлення у короткостроковій перспективі.

Олексій Мінаков
– Якщо політик або чиновник, проти якого мітингують, вийде до людей на вулицю – у 99% його одразу критикуватимуть, це зафіксують ЗМІ.

Вважається, що в кризовій ситуації політик має запросити до кабінету переговорну групу з боку мітингарів. Тоді виробляється покроковий план вирішення проблеми.

Один з прикладів – група мітингувальників, яку було запрошено у профільний комітет Ради, аби обговорити проблему євробляхерів.

Мітинг організовується на негативі, незалежно від того, вийде політик до людей чи ні. Наприклад, якщо до опозиційного мітингу вийшов би Петро Порошенко – будуть образливі репліки, негативна картинка. Ніякого конструктиву. Жодному політику це не цікаво.

Мітингарі не готові чути аргументів сторони
, проти якої вийшли на вулиці.

Василь
Мокан

© 2017 ФАКТИ - МИ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ ВАС.
FAKTY.ICTV.UA
Made on
Tilda