Спецпроект Факти ICTV
УКРАЇНЦІ В ЯПОНІЇ
Ведуча Фактів ICTV Олена Фроляк повернулася з Японії.
Це було відрядження, враженнями від якого треба поділитися
Відрядження з офіційною делегацією України на чолі зі спікером Верховної Ради Андрієм Парубієм тривало майже тиждень. Воно відбулося наприкінці лютого. 80% часу ми були зайняті роботою. Звичайно, зустрічі спікера з японськими парламентарями закриті для преси. Але ми знімали протокольні речі, зустрічалися з прем'єр-міністром, побували на базі ВМФ в місті Йокосука
Олена Фроляк
Ведуча програми «Факти»
Офіційна частина.
Що показували японці Андрію Парубію
Фото: News Front
ЯПОНЦІ ГОТОВІ ПЛАТИТИ ЗА ЧАС
В Японії дуже багато платних доріг. З аеропорту Наріта (67 км до Токіо. - Ред.) ми їхали хвилин 50 по платному хайвею. Безкоштовною дорогою це би зайняло близько 2,5 години.

Проїзд в обидва боки - близько $45. Це досить дорого.

Але, як нам пояснили, в Японії ніхто грошей не шкодує, всі їдуть по хайвею, тому що це економить час. Люди цінують час і можуть собі це дозволити.

В самому Токіо теж багато хайвеїв. Це розвантажує місто. Уявіть – величезний мегаполіс, а в ньому практично немає заторів.
СКІЛЬКИ ТРЕБА ЯПОНЦІВ, АБИ ЗАЛАТАТИ ОДНУ ЯМУ?
Усі дороги в чудовому стані. Один нічний ремонт я зняла на відео (дивіться нижче. - Ред.). На дорозі утворилася невелика яма. Так ось, аби її залатати приїхало 6 автівок дорожної служби! Ремонтники накинули тент над зоною проведення робіт, щоб не заважав дощ, також привезли з собою штучне освітлення. Загалом, це була ціла церемонія. В Японії все повинно бути в ідеальному стані.

До речі, на вулицях Токіо 85-90% автівок– японські. Вважається, що мати європейську машину престижно, але в першу чергу мова про Audi, Mercedes, BMW.
ЗЕМЛЕТРУС НІКОГО НЕ ЛЯКАЄ
Токіо побудований за законами сейсмічної зони, тому якихось химерних елементів архітектори ви в ньому не побачите. Все ідеально рівно, включаючи будівлі. З незвичайних – тільки їх пагоди (специфічні споруди з кількох ярусів).

Під час нашої відрядження стався невеликий землетрус. Нас питають: «Ви чули?» Ми: «Ні!». Хоча розташувалися ми на 15-му поверсі. Нам розповідали, що попередня українська делегація злякалася, коли їх трохи трясло. Хотіли швидше поїхати додому. Це, мабуть, справді страшно. Але оскільки я не відчула поштовхів, то й не боялася. У Японії живуть 127 мільйонів людей, в одному Токіо – 27 мільйонів. Це величезний мегаполіс. А я буду боятися? Ну, ні, звичайно.
РОБОЧИЙ ДЕНЬ ЗАВЕРШУЄ МУЗИКА
Робочий день у Токіо починається о 9 ранку і триває до 5-ї вечора. Рівно о п'ятій по всьому місту грає музика. Я так шкодую, що її не записала! Для них це знак, що робочий день закінчився. Закриваються садки, школи, поліклініки, офіси. Тепер ти можеш піти прогулятись, зустрітися з друзями, з'їсти суші...

Ми були в різних місцях, і скрізь грає одна й та ж мелодія. На мій погляд, це такий об'єднуючий момент.
“Середній вік життя в країні (82 роки) і величезний ВВП ($34 870 на душу населення. Наприклад, в Україні в 2015 році - $2 115. - Ред.) – свідчать самі за себе, японці себе дуже впевнено почувають. Але ця "медаль" має і другий бік.

Коли тобі всі кажуть: «Не висовуйся, ти повинен бути таким, як всі», це удар по его.

В Японії чимало такого. Ті ж "лялечки". Вони розфарбовують себе, щоб сказати "ви не давали нам показати себе у тому вигляді, в якому ми хотіли, тож ми вам зараз з подвоєною силою це покажемо".

Японці не така вже й проста нація. Посольські працівники, розповідали, що якщо ти не неправильно запаркувався чи когось підрізав, місцеві не кричать, руками не розмахують, вони просто на тебе дивляться. Але дивляться так, що в середині все перевертається. Й такого погляду більше ніколи не захочеш."
— Олена Фроляк
Бронзова статуя Будди в Наре. Висота - 15 метрів.
"Про японців говорять, що це суспільство, яке не прощає. Якщо людина оступилася - більше ніколи не підніметься. Причому, це стосується не тільки мільярдної корупції. Тебе не прощають навіть у моральній площині. Погугліть кількість суїцидів у Японії - вражаючу статистику починаєш розуміти, побувавши у цій країні."
— Олена Фроляк
“Одного разу ми заблукали в метро. Вийшли на станції "Площі Гінза", й не знали, який із виходів наш. Я стала питати у людей, де вихід, а вони не розуміють! Я, звичайно, чула, що в Японії англійської мови практично не знають. Але EXIT – це міжнародне слово! Його всі знають, воно написане в аеропортах, на літаках, поїздах. На станції стояла молода жінка з підлітком, я не можу повірити, що він не знав англійської...

Як нам потім пояснили, японці настільки закриті, що іноді люблять в хорошому сенсі познущатися. Вони просто не відповідають. Ну, це як французи принципово не говорять англійською.

Глибоко в душі вони всі - самураї, жорстокі. Але, звичайно, у разі критичної необхідності готові допомогти. Якщо ви загубили гаманець, можете підійти до поліцейського, він вам купить квиток на метро або оплатить таксі. Полісмен залишить свою адресу - а повернете ви гроші чи ні - на вашій совісті."
— Олена Фроляк
Ще одна бронза. Так вшановують пса Хатіко в Токіо.
В УСЬОМУ - ДИСЦИПЛІНА
В усьому відчувається дисципліна. Якщо в метро написано Keep left, всі йдуть слідом виключно ліворуч. І ти, іноземец, прямуєш за місцевими: так прийнято.

На вулиці +10С, вологий вітер, а школярі крокують вулицею в шортиках і спідничках.

Питаю: «Що це!?».

Відповідають: «Ми їх загартовуємо».

Кажуть, наші діти, коли приїжджають туди вчитися, не хочуть ходити в шортах у лютому. Але байдуже, що ти думаєш - в Японії ти повинен бути, як всі. Ось ця дисципліна – вона в усьому.
Подеколи їхній успіх вражає. Коли ми були в парламенті, повз нас пройшли діти, як нам здалося, на екскурсію. Так ось, це були не діти, а маленькі роботи!
— Олена Фроляк
Закріпимо розуміння дисципліни. Якщо за програмою ми повинні бути в парламенті об 11.15, ми під'їжджаємо рівно об 11.15. І якщо передбачено, що об 11.30 ми повинні покинути будівлю, то рівно в цей час виходимо.

Уявіть, ми хотіли зняти загальний план парламенту, то організатори опитали 40 осіб, поки надали дозвіл. Хоча це всього лише загальний план.

Спочатку супердисципліна шокує. А потім починаєш розуміти, що вона настільки укорінена, що, як мені здається, саме завдяки їй країна і домоглася успіху.
СУШІ ТА САКЕ
Японці постійно їдять суп місо. До нього тобі окремо подають або рис, або рисову вермішель. А ось, що мене здивувало – японці не п'ють каву! Принаймні в японський сніданок він не входить.

Усі страви подають маленькими порціями. Обов'язково - водорості.

Попри те, що все дуже смачне, десь на 5-й день я страшенно скучила за хлібом. Мені захотілося тост з яєшнею (сміхається).

Ну, і, звичайно, спробувала саке. Японська самогоночка дуже м'яка – 25 градусів. Зазвичай у вас запитають, яку подавати – холодну або теплу. Тому що японці п'ють тільки теплу.

А чай вони заварюють за 80 градусів і теж п'ють теплим. Мовляв, так корисніше для шлунка.
"У Токіо ми облюбували один суші-ресторан. В один із днів я представилася офіціанту, що ми з українського телебачення і попросила дозволити нам зняти їхнього шефа. "Так, знімайте!", – кажуть. – "Коли?" – "Зараз!". Я поставила йому кілька запитань. Але головне - це, звичайно, картинка. Навіть якщо просто дивитися – неможливо відірватися, а потім – неможливість наїстися!"
— Олена Фроляк
Набір суші в ресторані – близько $15. Тут тобі риба червона, риба, тунець, інші витребеньки.

Самі японці казали нам, що поїсти в фастфуді (він, звичайно, не такий, як наш), взявши рис з овочами, вийде дешевше, ніж купити рис, овочі і все самостійно приготувати.
Ось він - уїк-енд в Японії від Олени Фроляк!
© 2017 ФАКТИ - МИ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ ВАС.
FAKTY.ICTV.UA
Made on
Tilda